Лучшие игры всех жанров на PC
DVD Інтернет Магазин
Купить Все CD — интернет магазин CD и DVD
  1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

  • МАНІФЕСТ СОЦІАЛІСТІВ, СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІВ І ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

    МАНІФЕСТ СОЦІАЛІСТІВ, СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІВ І ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

    Понеділок, 02 жовтня 2017, 19:07
  • Сергея Каплина избрали председателем Соцпартии Украины и выдвинули в Президенты от левых

    Сергея Каплина избрали председателем Соцпартии Украины и выдвинули в Президенты от левых

    Понеділок, 02 жовтня 2017, 18:53
  • Відбулося чергове засідання Політвиконкому СПУ

    Відбулося чергове засідання Політвиконкому СПУ

    Неділя, 10 вересня 2017, 09:03
  • ЛУГАНCЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІІЯ ПРОТИ РЕЙДЕРСТВА АВАКОВА-КІВИ

    ЛУГАНCЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІІЯ ПРОТИ РЕЙДЕРСТВА АВАКОВА-КІВИ

    Вівторок, 05 вересня 2017, 18:03

Двічі "Мати-героїня" - Ганна Веремійчик

Літа, літа... Ніби нещодавно ходила «на вечорки» з іншими дівчатами
Ганна Веремійчик, жителька с. Дольськ, а ось уже вісімдесятий місточок доля споруджує на її життєвому шляху. А на ньому ж усього було. Проте не розгубила мама-героїня в щоденних клопотах про десятьох кровинок ані теплоти сердечної, ані доброти. Бог дав дочекатися не лише вісімнадцять онуків, але й вісьмох правнуків.

Ганна Тимофіївна залишилася сиротою у сімнадцять літ: ненька померла, а батька не пам'ятала. Тож нею опікувалися мамині сестри, а також старший на вісім років брат. Коли йшла Ганна під вінець, саме тітки весілля сироті справили. Все її життя пройшло в рідному селі, суджений теж був місцевим.
Це зараз телевізори, комп'ютери, а колись дівчата й хлопці збиралися «на вечорки», де пряли, вишивали, в'язали і водночас спілкувалися. Хлопці музикантів приводили, ми співали, вчилися танцювати. Після роботи, в свято, неділю молодь у клубі збиралася, грала гармошка. Весело було... Ось так і ми з чоловіком познайомилися, - гортає сторінки пам'яті поважного віку жінка.
Пригадала, як до весілля готувалися. Жили ж переважно з того, що виростили в господарстві. В колгоспі працювали на трудодні, проте жито давали, тож горілку власну зробили. Тримали свині, корови, овечки, тяжко трудилися, проте на весільному столі все було, причому натуральне. Тоді в магазині купували тільки цукор, сіль та крупи.
У колгоспі різні роботи Ганна Тимофіївна виконувала: ділянки полола, льон збирала, тіпала. А коли дітки пішли, то вже їм аби встигала раду давати. З чоловіком дім звели, старшій доньці саме сім місяців виповнилося, як вбралися у власне житло. Коли старші підросли, то молодших гляділи, як тепер оцінює бабуся, вони й дитинства не бачили. І все ж дякує Господу, що «всі діти погодувалися». Доки в селі до війни мали свій храм, до нього ходили, а опісля добиралися аж до Мохра (Республіка Білорусь). Пішки долали десять кілометрів, щоб паску посвятити, та й щонеділі на службі Божій побувати. Коли вже в Дольську відбудували храм, доки здужала, бувала там. Тяжка праця, вдовина доля, турботи про десятьох діток зігнули стрункий стан, тому з лісочкою ходить помаленьку Ганна Веремійчик, а раніше ж скрізь бігом "літала". Чоловік заготовляв молоко по селі, й коли овдовіла на початку 90-х, то попросила у колгоспі, щоб за півціни продали їй як багатодітній коника. Наймолодші діти тоді були підлітками, тяжко всі працювали, аби мати хліб та до хліба. Хто з них ішов у вузи після школи вчитися чи їхав у інші краї працювати – матуся благословляла, помагала, чим могла.
Доки ми розмовляли, натруджені руки Ганни Тимофіївни вив'язували гачком черговий килимок. Посміхаючись, вона зізналася, що «на старості» цьому навчилася від подруги дитинства, котра нещодавно повернулася з Київщини, де майже все життя прожила, а ось тепер потягнуло її в рідні місця. Так день за днем – і вже зо три десятки килимів сплела бабуся: більших, менших, різної форми та кольорів. Навіть у Санкт-Петербург передала синочкам. Бо ж діти хто де звив власне гніздо: дехто в Дольську залишився, інші у Любешові чи селах району, а хтось розлетівся по Україні та Росії. Охоче оповідає жінка про кожну свою кровиночку: якими були в дитинстві, як потрапили в чужі краї, де вже своїх діток, а то й онуків дочекалися. З гордістю зазначає багатодітна мама, що всі її сини та доньки зростали слухняними, добрими, завжди допомагали, підтримували один одного.
Вперше отримала Ганна Веремійчик почесне звання «Мати-героїня» з врученням ордену у 1980 році:
- Народився мій молодший Леонід, десята дитина, і голова сільради запросив до себе в кабінет, де вручив документ. Колись по чотири карбованці на кожну дитину давали, але вже як п'ятьох жінка народить, бо тільки тоді вона вважалася багатодітною...
Вдруге отримала посвідчення та відзнаку як мати-героїня у березні 2012 року: в урочистій обстановці Ганну Тимофіївну та чимало інших жінок вітали в райцентрі в залі РБК. Та й доплату держава вже іншу нарахувала шановній двічі "матері-героїні" з Дольська. А таких на все їхнє село - лише дві жінки.
Найбільша радість, щастя для Ганни Веремійчик – щоб усе було гаразд у дітей, онуків, правнуків. Лише тоді її материнське серце спокійне. Тому щодня шле молитви берегиня родини Всевишньому: за здоров'я, аби мир та лад були у домівках всіх її кровинок – дорослих і маленьких.

Поділитися

Бесплатные psd исходники для photoshop для дизайнеров
Мобильные телефоны, смартфоны, планшеты
Зеркальные фотоаппараты Canon