Лучшие игры всех жанров на PC
DVD Інтернет Магазин
Купить Все CD — интернет магазин CD и DVD
  1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

  • На засіданні Політвиконкому

    На засіданні Політвиконкому

    Неділя, 10 лютого 2019, 08:28
  • Про основні завдання СПУ на період президентських та підготовки до парламентських виборів 2019 року

    Про основні завдання СПУ на період президентських та підготовки до парламентських виборів 2019 року

    Неділя, 13 січня 2019, 12:52
  • Зустріч: Садовий-Мороз

    Зустріч: Садовий-Мороз

    Четвер, 20 грудня 2018, 17:38
  • Засідання Політради СПУ

    Засідання Політради СПУ

    Четвер, 20 грудня 2018, 17:07

Двічі "Мати-героїня" - Ганна Веремійчик

Літа, літа... Ніби нещодавно ходила «на вечорки» з іншими дівчатами
Ганна Веремійчик, жителька с. Дольськ, а ось уже вісімдесятий місточок доля споруджує на її життєвому шляху. А на ньому ж усього було. Проте не розгубила мама-героїня в щоденних клопотах про десятьох кровинок ані теплоти сердечної, ані доброти. Бог дав дочекатися не лише вісімнадцять онуків, але й вісьмох правнуків.

Ганна Тимофіївна залишилася сиротою у сімнадцять літ: ненька померла, а батька не пам'ятала. Тож нею опікувалися мамині сестри, а також старший на вісім років брат. Коли йшла Ганна під вінець, саме тітки весілля сироті справили. Все її життя пройшло в рідному селі, суджений теж був місцевим.
Це зараз телевізори, комп'ютери, а колись дівчата й хлопці збиралися «на вечорки», де пряли, вишивали, в'язали і водночас спілкувалися. Хлопці музикантів приводили, ми співали, вчилися танцювати. Після роботи, в свято, неділю молодь у клубі збиралася, грала гармошка. Весело було... Ось так і ми з чоловіком познайомилися, - гортає сторінки пам'яті поважного віку жінка.
Пригадала, як до весілля готувалися. Жили ж переважно з того, що виростили в господарстві. В колгоспі працювали на трудодні, проте жито давали, тож горілку власну зробили. Тримали свині, корови, овечки, тяжко трудилися, проте на весільному столі все було, причому натуральне. Тоді в магазині купували тільки цукор, сіль та крупи.
У колгоспі різні роботи Ганна Тимофіївна виконувала: ділянки полола, льон збирала, тіпала. А коли дітки пішли, то вже їм аби встигала раду давати. З чоловіком дім звели, старшій доньці саме сім місяців виповнилося, як вбралися у власне житло. Коли старші підросли, то молодших гляділи, як тепер оцінює бабуся, вони й дитинства не бачили. І все ж дякує Господу, що «всі діти погодувалися». Доки в селі до війни мали свій храм, до нього ходили, а опісля добиралися аж до Мохра (Республіка Білорусь). Пішки долали десять кілометрів, щоб паску посвятити, та й щонеділі на службі Божій побувати. Коли вже в Дольську відбудували храм, доки здужала, бувала там. Тяжка праця, вдовина доля, турботи про десятьох діток зігнули стрункий стан, тому з лісочкою ходить помаленьку Ганна Веремійчик, а раніше ж скрізь бігом "літала". Чоловік заготовляв молоко по селі, й коли овдовіла на початку 90-х, то попросила у колгоспі, щоб за півціни продали їй як багатодітній коника. Наймолодші діти тоді були підлітками, тяжко всі працювали, аби мати хліб та до хліба. Хто з них ішов у вузи після школи вчитися чи їхав у інші краї працювати – матуся благословляла, помагала, чим могла.
Доки ми розмовляли, натруджені руки Ганни Тимофіївни вив'язували гачком черговий килимок. Посміхаючись, вона зізналася, що «на старості» цьому навчилася від подруги дитинства, котра нещодавно повернулася з Київщини, де майже все життя прожила, а ось тепер потягнуло її в рідні місця. Так день за днем – і вже зо три десятки килимів сплела бабуся: більших, менших, різної форми та кольорів. Навіть у Санкт-Петербург передала синочкам. Бо ж діти хто де звив власне гніздо: дехто в Дольську залишився, інші у Любешові чи селах району, а хтось розлетівся по Україні та Росії. Охоче оповідає жінка про кожну свою кровиночку: якими були в дитинстві, як потрапили в чужі краї, де вже своїх діток, а то й онуків дочекалися. З гордістю зазначає багатодітна мама, що всі її сини та доньки зростали слухняними, добрими, завжди допомагали, підтримували один одного.
Вперше отримала Ганна Веремійчик почесне звання «Мати-героїня» з врученням ордену у 1980 році:
- Народився мій молодший Леонід, десята дитина, і голова сільради запросив до себе в кабінет, де вручив документ. Колись по чотири карбованці на кожну дитину давали, але вже як п'ятьох жінка народить, бо тільки тоді вона вважалася багатодітною...
Вдруге отримала посвідчення та відзнаку як мати-героїня у березні 2012 року: в урочистій обстановці Ганну Тимофіївну та чимало інших жінок вітали в райцентрі в залі РБК. Та й доплату держава вже іншу нарахувала шановній двічі "матері-героїні" з Дольська. А таких на все їхнє село - лише дві жінки.
Найбільша радість, щастя для Ганни Веремійчик – щоб усе було гаразд у дітей, онуків, правнуків. Лише тоді її материнське серце спокійне. Тому щодня шле молитви берегиня родини Всевишньому: за здоров'я, аби мир та лад були у домівках всіх її кровинок – дорослих і маленьких.

Поділитися

Бесплатные psd исходники для photoshop для дизайнеров
Мобильные телефоны, смартфоны, планшеты
Зеркальные фотоаппараты Canon