Лучшие игры всех жанров на PC
DVD Інтернет Магазин
Купить Все CD — интернет магазин CD и DVD
  1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

  • Відбулося засідання Політвиконкому СПУ

    Відбулося засідання Політвиконкому СПУ

    Неділя, 07 травня 2017, 21:04
  • Перше травня у Кропивницькому

    Перше травня у Кропивницькому

    Вівторок, 02 травня 2017, 08:39
  • Політрада СПУ визначила завдання на поточний період

    Політрада СПУ визначила завдання на поточний період

    Понеділок, 13 березня 2017, 08:11
  • Скоєно бандитський напад на офіс СПУ

    Скоєно бандитський напад на офіс СПУ

    Субота, 11 березня 2017, 20:41

Ми збережемо нашу СПУ!

Перша в Україні лівоцентристська політична сила, ровесниця новітньої української незалежності – Соціалістична партія України – в нелегкій боротьбі з владою відстоює конституційне право на своє існування. І я переконаний: захистить це право.

 

«Читати українську історію треба з бромом, – …до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за весь час свого… існування, що одгризалася на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів. Уся історія – ряд, безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду, набігів, військових переворотів, інтриг, сварок, підкопування. Чи не те саме стає тепер? Тільки хотіли жити державним життям, як починається стара історія: Москва всіма силами вп’ялась і не хоче випустити… А всередині те ж саме. Паршиві шанолюбці, національне сміття, паразити й злодії продають на всі боки: хто більше дасть… І розшарпаний, зацькований народ, знову безпомічний, жде, якому панові його оддадуть… Ні, ні української історії, ні українських газет читати без брому, валер’янки або без доброї дози філософського застереження не можна».

Так писав у вже далекому 1918-му український соціаліст Володимир Винниченко. На жаль, те ж саме можна сказати й про 25 років історії новітньої української незалежності, ровесницею якої є Соціалістична партія України.

За 25 років СПУ звідала як вагомі успіхи, так і невдачі. Включно до 2007 р. партія мала свою фракцію у Верховній Раді – активну і впливову. СПУ ініціювала й очолила рух протесту під час масштабної акції «За Україну без Кучми!» (2000 р.), була одним із організаторів Всеукраїнської акції «Повстань, Україно» (2002 р.). Послідовна діяльність СПУ, спрямована на демократизацію суспільного життя, захист прав та інтересів людей, отримала міжнародне визнання. 28 жовтня 2003 р. ХХІІ Конгрес Соціалістичного інтернаціоналу прийняв одноголосне рішення про надання СПУ статусу консультативного члена Соцінтерну.

Високий рівень авторитету в суспільстві СПУ підтвердила й закріпила під час Помаранчевої революції 2004-2005 рр. Підтримавши в другому турі президентських виборів 2004 р. В. Ющенко, СПУ забезпечила йому перемогу і вперше отримала можливість направити своїх представників до виконавчої влади. За підсумками виборів 2006 р. фракція СПУ у Верховній Раді налічувала 33 депутати, також фракції соціалістів були створені в більшості місцевих рад – обласних, районних, міських, селищних і сільських.

Здавалося, з'явилися всі передумови для нарощування впливу партії на хід демократичних перетворень в країні, але, на жаль, тодішні очільники СПУ відмовилися від подальшої співпраці з «Нашою Україною» і БЮТ, створивши разом з Партією регіонів і КПУ парламентську коаліцію в обмін на пост Голови Верховної Ради, посад двох міністрів і Голови фонду держмайна.

Наслідком такої недалекоглядної політики стали дострокові парламентські вибори 2007 р., на яких СПУ здобула поразку, уперше за свою історію не отримавши жодного депутатського місця у Верховній Раді. Потім були президентські вибори 2010 р., на яких О. Мороз зайняв лише одинадцяте місце, отримавши 0,38% голосів виборців.

Обласні комітети СПУ, рядові партійці вимагали вжиття рішучих заходів для виправлення кризового стану. У відповідь О. Мороз запропонував делегатам ХVI позачергового з'їзду в липні 2010 р. обрати Головою СПУ В. Цушка, який на той час обіймав посаду міністра економіки в уряді М. Азарова, що, певна річ, не давало йому можливості керувати опозиційною партією. Через рік СПУ було виключено із Соцінтерну. Як повідомляли ЗМІ, цьому посприяла активна діяльність Партії регіонів щодо власної інтеграції в європейський політичний простір, внаслідок чого було підписано угоду про співпрацю між ПР і Соцінтерном.

У липні 2011 р. О. Мороз знову повернувся на посаду Голови СПУ, але вже у квітні 2012 р. передав ці повноваження своєму новому протеже П. Устенку, який, як швидко з’ясувалося, був абсолютно неготовим до ролі лідера СПУ.

 

Соціалісти міста Харкова на мітингу 28.05.2012 р. на підтримку громадян, які взяли в банках кредити в іноземній валюті, але у зв'язку з великою інфляцією не змогли їх сплатити

Природно, що з таким керівником СПУ нищівно програла парламентські вибори 2012 р., проте шляхом усіляких негідних хитрувань П. Устенку вдалося утриматися біля партійного керма й навіть значно підсилити свої повноваження, організувавши на ХІХ з'їзді (жовтень 2013 р.) прийняття змін до Статуту СПУ. Відтоді партія нагадувала закрите акціонерне товариство з авторитарним єдиноначальником П. Устенком, і продовжувала втрачати свої позиції. Яскравим підтвердженням цього стала практично повна відсутність організованої участі СПУ в бурхливих політичних подіях того періоду.

За цих обставин обкоми партії зажадали від Політради скликання з'їзду для звіту керівництва партії. Добре розуміючи, які організаційні рішення прийме з'їзд, П. Устенко виступив проти його проведення. Таку ж позицію зайняв і О. Мороз. Більш того, у своєму зверненні до делегатів Мороз вдався до прямого шантажу, попередивши про вихід із СПУ, якщо з'їзд не пристане до його пропозиції щодо кандидатури Голови партії.

Соціалісти міста Києва та Київської області з незалежними профспілками на спільному мітингу на захист соціальних прав людей, 01.05.2014 р. 

Утім, незважаючи на жорстоку протидію з використанням найогидніших прийомів з боку П. Устенка і його спільників, 21 червня 2014 р. ХХ з'їзд СПУ відбувся. Делегати висловили недовіру П. Устенку й звільнили його з посади Лідера СПУ, а прийняттям нового Статуту з'їзд ліквідував абсурдне двохголів’я в партії, зміцнив норми партійної демократії на основі демократичного централізму. Головою СПУ було обрано М.Рудьковського.

У відповідь П. Устенко здійснив рейдерське захоплення офісу СПУ в м. Києві, незаконно забравши документи й печатку партії. Варто наголосити, що протиправні оборудки відставного «лідера» не залишилися без покарання – 12 липня 2014 р. за дії, несумісні зі Статутом СПУ, Політвиконком одноголосно виключив П. Устенка з партії.

Водночас, незважаючи на відсутність будь-яких зауважень стосовно факту проведення ХХ з'їзду СПУ і правомочності прийнятих рішень, Міністерство юстиції відмовилося реєструвати обране з'їздом нове керівництво і Статут партії, і в такий спосіб заблокувало участь СПУ в парламентських виборах 2014 р.

За цих обставин керівництво СПУ звернулося до суду. 22 січня 2015 р. Окружний адміністративний суд м. Києва своєю постановою зобов'язав Державну реєстраційну службу зареєструвати зміни у складі керівних органів і Статуті відповідно до рішень ХХ з'їзду СПУ, однак шляхом різних інсинуацій П. Устенко добився зупинення виконання цієї постанови.

Далі події розвивалися так. 1 серпня 2015 р. відбувся черговий етап ХХ з'їзду СПУ, на якому делегати розглянули і задовольнили заяву М. Рудьковського про відставку, а Головою партії обрали М. Садового. Крім того, було обрано новий склад Політради, Політвиконкому, внесено зміни до Програми СПУ.

Проте Мін'юст не зареєстрував прийняті й на другому етапі ХХ з'їзду рішення, внаслідок чого СПУ не змогла взяти участь тепер уже в місцевих виборах 2015 р. Більш того, у квітні 2016 р. Міністерство звернулося до суду з позовною заявою про зняття СПУ з реєстрації з причини, що партія нібито не виконала Закон України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки» щодо зміни своєї символіки.

І це притому, що ще 1 серпня 2015 р. Політрада затвердила нову символіку СПУ – малиновий прапор з написом «Соціалістична партія» і зображенням троянди (власне, ця символіка використовується СПУ вже понад 10 років – з виборів 2006 р.).

Після кількох судових засідань, під час яких суд у відповідь на наше клопотання змушений був залучити в якості третьої сторони понад двадцять обласних організацій СПУ, 6 жовтня 2016 р., розуміючи явну безперспективність своїх намагань добитися зняття СПУ з реєстрації, Мін'юст відкликав свій позов проти СПУ.

Хотілося б вірити, що врешті-решт чиновникам із Міністерства юстиції стала очевидною повна абсурдність звинувачень нашої партії у невиконанні т. зв. закону про декомунізацію, адже ще 5 серпня 2015 р. усі необхідні документи щодо зміни символіки були направлені до Мін'юсту, однак досі нова символіка СПУ не зареєстрована.

 

Соціалісти міста Полтави на покладанні квітів до Монументу Невідомого солдата
09.05.2014 р. Напис на плакаті: «Путін, руки геть від України!!!»

Складається враження, що нинішній владі СПУ – єдина реальна лівоцентристська ідеологічна партія – дуже заважає. У діях Мін'юсту простежується упередженість, чиєсь замовлення. Наяву – порушення конституційних прав десятків тисяч членів СПУ, мільйонів тих, кому близькі ідеї справедливості та солідарності, хто підтримує нашу партію. То про яку ж демократію в такому разі може йтися?

Українська політика вже давно стала своєрідним бізнесом, де олігархічні клани ведуть нескінченну боротьбу за владу, яка забезпечує їм мільярдні прибутки за рахунок обкраденого народу й пограбування національних багатств. Відбуваються нові вибори та навіть «майдани-революції», змінюються склади Верховної Ради, президенти й уряди, але ситуація лише погіршується – замість одних олігархів до влади приходять інші, ще більш жадібні й ненаситні.

Олігархи не зацікавлені в існуванні справжніх ідеологічних партій, які їм непідконтрольні, а, значить, загрожують їхньому пануванню. Натомість кожен президент намагається зліпити свою «партію», розставити «своїх» на ключові державні пости, щоб контролювати «все і вся» – законодавчу, виконавчу та судову владу, силові структури, фінанси й грошові потоки. Надто в умовах зростаючого невдоволення людей своїм важким соціально-економічним становищем олігархічна влада прагне зачистити політичний спектр України від неконтрольованих нею партій. У хід ідуть найбрудніші прийоми: поставити на чолі «незручної» політичної сили «свою» людину, заблокувати участь партії у виборах, врешті-решт – розколоти або навіть ліквідувати її, знявши з реєстрації під надуманим приводом.

Яскравий тому приклад – нинішня ситуація довкола СПУ.

На цьому тлі щонайменше дивними виглядають дії колишнього лідера СПУ О. Мороза. Оголосивши в червні 2014 р. про свій вихід з СПУ, він уже в серпні 2014 р. узяв активну участь у створенні т. зв. партії «Соціалісти», яку за його протекцією очолив В. Цушко.

Як повідомляли ЗМІ, нова «соціалістична політсила» була утворена на основі «Партії робітників, селян і інтелігенції України».

Подібні «партії» створюються з метою продати їх тим, хто не хоче займатися тривалою процедурою реєстрації своєї «політичної сили». Після купівлі нові господарі присвоюють партії потрібну назву, і вперед – на боротьбу «за всенародне щастя», а насправді – за інтереси власника партії, олігарха.

Плодячи різні фейкові проекти (хіба це нормально, що в Україні близько 350 партій?!), олігархи дискредитують саму ідею багатопартійності, породжують зневіру людей у можливість змін на краще шляхом послідовної підтримки дійсної ідеологічної політичної сили, яка не має фінансового сприяння з боку великого бізнесу. 

Результатом такої політики є очевидні ознаки деградації суспільної моралі, коли люди на виборах продають свої голоси – за гроші, продуктові набори, різні одноразові послуги тощо. Продають, а потім на всі лади клянуть новообрану владу, яка виявляється нічим не кращою від попередньої.

За цих умов важливим завданням СПУ є роз'яснення виборцям їхньої громадянської відповідальності за власний вибір, за майбутнє країни, яке вони визначають, голосуючи за того або того кандидата, ту чи ту партію.

 

Соціалісти міста Києва під час покладання квітів до могили Невідомого солдата
09.05.2015 р.

З огляду на те, що в керівництві ПП «Соціалісти» виявилося декілька відомих екс-регіоналів, політичні аналітики одразу нарекли її технологічним проектом забороненої Партії регіонів.

Неодноразово говорили про це і представники СПУ. Зокрема, в заяві перших секретарів обкомів СПУ від 18 березня 2015 р. відзначалося: «Ми наголошуємо, що політична партія «Соціалісти», куди О. Мороз і його нинішні сподвижники закликають вступати, є штучним політичним проектом, започаткованим представниками колишнього олігархічного диктаторського режиму Януковича. Навіть не надто обізнані в політиці розуміють справжню мету створення такої партії, і будь-які потуги завуалювати її суть красивими гаслами і голослівними твердженнями про правонаступництво приречені на провал. Закономірно виникає запитання: невже ті, хто сьогодні ратують за возз’єднання з екс-регіоналами, так швидко забули сумний досвід входження в Антикризову коаліцію, що спричинило в СПУ затяжну кризу?»

Натомість О. Мороз продовжував завзяту агітацію за ПП «Соціалісти», звертаючись до своїх колишніх соратників з пропозиціями виходити з СПУ і вступати в ПП «С». Хоч варто зауважити, що дуже мало в нашій партії прислухалися до його закликів. 

У середині 2016 р. сталися не менш курйозні події – В. Цушко відмовився від поста керівника ПП «Соціалісти» на користь екс-регіонала, міністра закордонних справ України часів В. Януковича Л. Кожари. Одночасно разом із О. Морозом проголосили створення ще однієї «соціалістичної» партії, тепер уже на чолі з Морозом. І знову Мороз кличе наших партійців у ряди чергової «єдиної спадкоємиці і продовжувача справ СПУ».

Тож вважаю за необхідне заявити, що на противагу усіляким «ліквідаторам» ми сповнені рішучості зберегти Соціалістичну партію України, яка не є і ніколи не була власністю олігархів, точно як не буде вже і партією вождистського типу – воістину, як сказано в Декалогу: не сотвори кумира.

На свою біду українські виборці досі орієнтуються на ідолів, точніше, політиканів-лицедіїв, що розігрують ролі таких собі месій – рятівників України. Ми ж переконуємо людей: обирайте не ідолів-вождів, а ідею, ідеологію. Адже «вожді» приходять і зникають, і, як потім з’ясовується, – зовсім не відповідають створеному образу. У той час, як ідеї – вічні, і в них не можна помилитися. 

Сила Соціалістичної партії України в тому, що фундаментом нашої ідеології є основоположні принципи демократичного соціалізму – свобода, справедливість, рівність, солідарність. Суттю діяльності СПУ є творення демократичного, заснованого на праці і соціальній справедливості суспільства, повновладді народу, рівності усіх форм власності – приватної, колективної, державної.

Навіть за нинішніх складних умов СПУ живе й діє. Функціонують її структури, регулярно проводяться засідання Політвиконкому і Політради. Збережено наше представництво в місцевих радах. Голова СПУ, його заступники систематично відвідують регіональні організації. Працює центральний сайт, сайти багатьох обласних організацій СПУ, у кількох із них видаються партійні газети.

На нещодавніх довиборах до Верховної Ради міський голова Пирятина, секретар Полтавського обкому СПУ О. Рябоконь посів високе друге місце з 47 кандидатів, і лише незліченні порушення виборчого законодавства з боку його основного опонента з «Батьківщини» не дозволили О. Рябоконю отримати заслужену перемогу.

У Харкові активно працює група «Соціальні ініціативи», якою керує перший секретар міськкому партії І. Евтушенко. Нещодавно вона дала старт Міжнародному благодійному фестивалю національних культур «Sunflower-fest-2016».

Серію акцій зі збереження шкіл проводить Кіровоградська обласна організація СПУ. Соціалісти Києва і області, Волині, Дніпропетровщини, Донеччини, Рівненщини, Сумщини спільно з ветеранськими та іншими громадськими організаціями здійснюють заходи із соціального захисту та юридичної підтримки малозабезпечених громадян.

Сьогодні наше першочергове завдання – домогтися реєстрації Міністерством юстиції змін у керівництві СПУ, Статуту й нової символіки, затверджених ХХ з'їздом і Політрадою партії. Це створить умови для відновлення нормальної діяльності СПУ.

Далі – у найкоротші терміни підготувати та провести з'їзд, посилити керівне ядро СПУ залученням нових людей, молодих політиків, які організують наступну нашу роботу, належну підготовку до парламентських та інших виборів. 

Мета Соціалістичної партії України – зміна системи влади, ліквідація олігархічного режиму, розмежування влади й бізнесу, без чого неможливо подолати тотальну корупцію та казнокрадство, що продовжують виснажувати ресурси країни, виключаючи будь-які перспективи поліпшення життя людей.

Зверніть увагу, що жодна з т. зв. парламентських партій не ставить собі схожого завдання. Натомість звучать заклики потерпіти, «затягнути пояси» – до яких пір?! 

СПУ й надалі спрямовуватиме основні зусилля на захист економічних інтересів людей, приведення пенсій, інших соціальних виплат до реального прожиткового мінімуму, перегляд непосильних комунальних тарифів.

На завершення хочу привітати колег по партії, усіх наших прихильників з 25-ю річницею СПУ. Переконаний, що об’єднавши зусилля, ми збережемо СПУ – істинну лівоцентристську політичну силу – партію демократичного соціалізму для подальшої плодотворної діяльності на благо України і її народу.

Степан БУЛЬБА,
заступник Голови Соціалістичної партії України з питань ідеології,
перший секретар Полтавського обкому СПУ

Поділитися

Бесплатные psd исходники для photoshop для дизайнеров
Мобильные телефоны, смартфоны, планшеты
Зеркальные фотоаппараты Canon