Прожитковий мінімум українця: по-людськи ні жити, ні вмерти

  • Друк

Судячи за повідомленнями, в даний час Кабмін веде велику роботу по перегляду вмісту споживчого кошика для українців.  

  З одного боку, нам на це можна було б і наплювати та забути, якби не одне "але": оціночна вартість товарів і послуг, вкладених в споживчий кошик, як раз і є розміром прожиткового мінімуму. А від цього показника, як відомо, безпосередньо залежать розміри всіх соціальних стандартів – зарплат, пенсій, допомог і т. д.


Стара шкапа
Нагадаємо, що нині діючий споживчий кошик був затверджений ще в квітні 2000 року за підписом Віктора Ющенка, який обіймав тоді посаду прем'єр-міністра України. З тих пір спливло багато води, ось тільки список продуктів, товарів і послуг, визначених урядом для виживання громадян, залишався незмінним. Тобто, по суті, всі ці роки українцям нараховували зарплати і пенсії з розрахунку стандартів споживання кінця 90-х років минулого століття. При цьому влада завжди застосовувала відверто шулерський прийом: спочатку у мінімальний споживчий кошик закладалися мізерні норми продуктів, ліків і послуг (дотримуючись яких нормальній людині вижити практично нереально), а потім все це " ізобіліє" оцінювалося за цінами п'ятирічної давнини – і таким чином обчислювався прожитковий мінімум.
Напевно, таке можливо тільки в Україні: при визначенні життєво важливих для населення стандартів брати цифри від ліхтаря - в залежності від настрою "батьків нації" і можливостей бюджету. Одне абсолютно ясно: нинішній розмір прожиткового мінімуму у 1330 гривень просто смішний і абсолютно не відповідає реальній вартості мінімального споживчого кошика - що вже не раз "на пальцях" доводили експерти.
Втім, для цього зовсім не обов'язково бути експертом – достатньо просто порівняти кілька цифр. Так, в 2013 році агонізуючий антинародний режим Януковича-Азарова підняв розмір прожиткового мінімуму до 1108 гривень (по тому курсу - 140 доларів, при середній зарплаті в країні 400 доларів), а з початком Евромайдана - до 1176 гривень. Однак після перемоги проєвропейської демократичної революції цей мінімум був заморожений урядом Яценюка на цілих два роки, і тільки в кінці 2015-го підвищений до нинішніх 1330 гривень (за нинішнім курсом - 50 доларів). За цей час товари, послуги і тарифи, що входять у споживчий кошик, зросли в рази, однак прожитковий мінімум в гривнях зріс лише на 12%. А ось в доларах він впав майже втричі – і це як раз відображає його реальну динаміку.
У зв'язку з цим виникають прості і чіткі питання до уряду. Чому прожитковий мінімум навіть близько не відображає реальну вартість мінімального споживчого кошика, що є грубим порушенням закону? Коли буде виправлено цей обурливий дисбаланс, який ось вже 16 років є по суті звичайної аферою? І може бути, уряду вже  час спуститися на землю, пройтися по магазинах і базарах, і почати  вирахувати  реальну вартість кошика, адекватн індексуючи зарплати і пенсії в залежності від  зростання цін?


Щоб не було ожиріння
Про парадокси української споживчої корзини можна говорити годинами, проте в тісних рамках газетної статті доведеться обмежитися лише окремими положеннями цього "шедевра бюрократичної думки". Тими, що з ходу б'ють по мізках і вражають уяву. Почнемо з продуктів харчування.
Наприклад, в   для непрацездатних українців (інвалідів та пенсіонерів) закладено аж 700 грамів оселедця в рік – тобто, приблизно дві штуки. По ідеї, можна було б зробити святкову "шубу" хоча б до Нового Року і, скажімо, до 8 Березня, ось тільки майонез в "кошику" взагалі не передбачено (ні для кого). Так що доводиться смакувати цей оселедець просто з картоплею і чорним хлібом. Свіжою рибою теж не наїсися: 2,5 кг коропів або товстолобика на рік - як хочете, так і діліть!
Дуже вражає і пенсійна (інвалідна) пайка свіжих фруктів і ягід: цілих три кілограми на рік. Тобто приблизно по 8 грам в день, тільки лизнути. На цьому тлі поради лікарів щодня  з’їсти яблуко і їсти побільше цитрусових виглядають знущанням.
24 кілограми м'яса і субпродуктів на рік виглядають переконливо, однак це всього по 2 кілограми на місяць, або   65 грам на добу. Багато це чи мало? Якщо перекрутити на фарш, переполовинити цибулею, тертою картоплею і розмоченим хлібом, то вийде стандартна "столовська" котлетка. Доповненням до цього “свята обжерливості” стане бутерброд з 18 грамів ковбаси (6,6 кг на рік). А ще на столі українського пенсіонера повинні бути 11 грам масла, 21 грам сиру і четвертинка склянки кефіру (22 літри на рік).
Характерно, що норми харчування молодих і здорових працюючих українців не набагато вищі. Правда, їм  передбачено більше м'яса (за рахунок курятини), трохи більше риби і цілих 4 кілограми оселедця на рік. Єдиним істотним доповненням є 60 кг фруктів і ягід (5 кг на місяць, 165 гр в день), що дозволяє повернувшись з роботи вчителю, медсестрі або вантажнику з'їсти мандарин або невелике яблучко. Енергетична цінність такого набору становить 2790 Ккал на добу, проте цього достатньо лише тим, хто займається сидячою роботою.
При цьому слід враховувати, що на придбання цих продуктів нинішній розмір прожиткового мінімуму виділяє всього 846 гривень працездатним українцям і 645 гривень пенсіонерам. Реально за ці гроші наповнити навіть настільки мізерний споживчий кошик – питання суто риторичне. Цікаво, чи зможуть підказати європейські та американські "куратори" українських реформ, як взагалі можна харчуватися на один долар в день?
 Звикай до нестатків змолоду
Дві пари штанів на 4 року для працездатних чоловіків, і дві пари на 5 п'ять років для пенсіонерів – такий гардероб «пересічного українця» передбачено вітчизняним споживчим кошиком. Причому, це товари нижчої цінової категорії. Взагалі ж на придбання промтоварів (одяг, миючі, засоби гігієни, посуд, електроприлади і т. д.) в прожитковому мінімумі передбачено всього 2200-3300 гривень в рік.
Крім того, українцям належить носити труси 2 роки, сорочки 4-5 років, куртки до 5 років, взуття 5-6 років. Чисто теоретично, зимові черевики, наприклад, 5-6 років проносити можна, але тільки якщо вони дуже доброї якості, і коштувати вони будуть 2-3 мінімальні зарплати.
Принагідно зауважимо, що  ув’язнені  радянського ГУЛАГу свій нехитрий гардероб оновлювали набагато частіше. Табірні норми передбачали термін служби білизни, верхнього одягу і взуття всього один рік, найдовше носилися валянки, фуфайки та шапки (2 роки).
Навряд   чиновники Кабміну, які придумали ці норми розуміють, у що перетворюються найдешевші штани вже черга два роки  носіння – адже вони одягаються виключно в дорогих бутіках, і в їх понятті "старий одяг" - це той, який вийшов з моди в нинішньому сезоні…
А тепер просто уявіть, як буде виглядати молодий хлопець або дівчина в одязі 4-5 років безперервного носіння! Затертому, запранаму і вицвілому. Не кажучи вже про те, що цей одяг краще не знімати, оскільки під ним знаходяться дворічні труси, трирічний бюстгальтер (він, до речі,  передбачений дівчатам тільки після 18 років), або чотирирічна комбінація – від вигляду якої вся еротика розвіється, як ранковий туман. До речі, жіночої косметики в споживчому кошику теж немає.
Але найважчі випробування випали на долю українських малюків – довгі роки вони повинні щодня намагатися влізти в одяг, з якого безнадійно виросли. Тому, що уряд вирішив - одяг для діточок дошкільного віку повинен служити їм   2-3, а школярам -   3-4 роки. Важко уявити, що в Кабміні працюють повні ідіоти, яким невтямки, що дітям взагалі-то властиво рости. Швидше за все, там розраховують, що з такими нормами харчування діти з малозабезпечених сімей назавжди залишаться маленькими. Інакше як ще зрозуміти встановлену норму терміну служби сорочечок і пелюшок для немовлят – цілих 6 років?

 Ні жити, ні померти по-людськи                                                                                                            До всіх цих принад життя слід додати і витрати на лікування. Зараз в будь-якій аптеці можна спостерігати, як багато українців просять найдешевші ліки, навіть не питаючи про їх ефективність та побічні ефекти. Намагаються брати по половині упаковки, по одній платівці, поштучно, по капсулам.   Вони могли б багато чого сказати представникам «демократичної» влади – особливо якби дізналися, що закони рідної держави взагалі не передбачають для них ніяких ліків - крім кількох упаковок аспірину і валідолу, що входять в список прожиткового мінімуму. А ось чим лікувати грип та астму,  як заплатити за обстеження, операцію, пологи, лікування зубів та ін. – про це українське законодавство мовчить вже понад 16 років.

Навіть на цих нечисленних прикладах можна переконатися, що прожитковий мінімум в Україні – це просто маячня божевільного, ні на йоту не відображає своєї назви і призначення. З іншого боку, це дуже красномовно показує справжнє ставлення олігархів і політиків до своїх простим співгромадянам, за рахунок яких вони, власне, і бісяться з жиру. Для влади питання прожиткового мінімуму завжди було лише формальністю, яке ніколи не розглядали серйозо. Ось дерти з людей нові податки, грабувати драконівськими тарифами і цінами, відправляти їх на війну – це завжди будь ласка! А підняти їх життєвий рівень хоча б до реального мінімуму - на це ніколи немає грошей!

Звичайно, зараз, коли прожитковий мінімум опустився до 40-50 доларів на місяць (такого не було з середини 90-х років минулого століття),  ненажерливі  "слуги народу" вже зрозуміли його повну неспроможність. Але замість того, щоб потурбуватися про його підвищенням, вони придумали нову оригінальну "відмазку": мовляв, реальний рівень доходів населення набагато вище офіційного за рахунок "тіньової" економіки. Мовляв, крім пенсій і зарплат, українці мають ще "ліві доходи"! Що ж, кому як не можновладцям та їх лизоблюдам знати всі тонкощі "тіньової економіки" – адже вони її створили.                                                                                                                            Ось тільки не треба всіх судити по собі, і плутати простих українців зі своїми родичами та кумами. Які ще "ліві доходи" може мати шахтар, водій тролейбуса, учителька, касир, або немічний пенсіонер?

Підводячи підсумок, можна констатувати: погане харчування плюс відсутність необхідних ліків значно скорочує життя українців. Причому, смертність зростає не тільки серед людей похилого віку, але і у віковій категорії 40-55 років. Тому відповідь на питання, чи можна прожити на такий прожитковий мінімум, однозначна: можна, але не довго. Втім, витрати на похорон в прожитковому мінімумі українців теж не передбачені.

P. S. Ще важлива деталь: прожитковий мінімум українців взагалі не передбачає витрат на придбання або оренду житла і його обстановку. Схоже, в уряді вважають, що отриманого за Радянської влади безкоштовного житла повинно вистачити всім нужденним. Немає там і грошей на придбання меблів, телевізора, холодильника, пилососа або пральної машини. Передбачено лише трохи коштів на їх ремонт. Однак логіка підказує, що перш, ніж щось відремонтувати, це "щось" потрібно для початку купити. Але, судячи з усього, логіка і здоровий глузд – це не самі сильні сторони наших правителів. 

 

 

Норма продуктів                                                                                                                        для населення України і в'язнів  ГУЛАГу (грам на добу)

Продукт                                Норма  (Україна)                             Норма  (ГУЛАГ)     

                                       для непрацездатних     для працездатних     штрафний пайок   повний пайок    стахановський пайок 

 

Хліб                       273                            276                       400          1200                1400

М'ясо                     65                              120                        -                30                     80

Риба                       6                               24                         75             158                    192

ОвочІ                    270                             300                        400          600                    750

Цукор                   60                                65                           -               13                      20

 

Олександр  Полуянов,     кореспондент газети «Товариш»

Поділитися